”крањнське в≥дродженн¤ на ƒонеччин≥ й Ћуганщин≥ в 1917-22 роках

     « вибухом Ћютневоњ революц≥њ в –ос≥њ, ожив украњнських рух по вс≥й ’арк≥вщин≥ й  атеринославщин≥.

    ¬же в березн≥ 1917 року в найб≥льш в≥ддаленому на сх≥д Ћуганському пов≥т≥  атеринославськоњ губерн≥њ утворюЇтьс¤ ”крањнська пов≥това рада на чол≥ з командиром 26 украњнського полку ћалашко. ¬ Ћуганську в≥дновлюЇ роботу товариство "ѕросв≥та", есер≥вська газета "√олос кресть¤нина" публ≥куЇ зверненн¤ пов≥тноњ влади до украњнських патр≥от≥в з закликом утворювати загони "¬≥льного козацтва". ¬л≥тку 1917 року щойно сфомован≥ загони "в≥льних козак≥в" на повний х≥д провод¤ть своњ вишколи п≥д кер≥вництвом кадрових оф≥цер≥в згадуваного полку в самому центр≥ Ћуганська, чим одразу викликають лють ≥ занепокоЇнн¤ м≥сцевих б≥льшовик≥в.

    Ќе залишаютьс¤ пасивними й сус≥дн≥ —тароб≥льський,Ѕахмутський, —лов'¤носербський пов≥ти. ” м≥стах Ћисичанську, Ѕахмут≥ ≥ —лов'¤носербську владу прибирають у своњ руки осередки украњнських парт≥й соц≥ал≥ст≥в-революц≥онер≥в й соц≥ал≥ст≥в-федерал≥ст≥в (”ѕ—– ≥ ”ѕ—‘) у сп≥лц≥ з рос≥йськими меншовиками та есерами. як ≥ по вс≥й ”крањн≥, украњнська м≥сцева ≥нтел≥генц≥¤ в≥дроджуЇ роботу "ѕросв≥т", одначе тепер вони проникають ≥ в глух≥ села краю.

    ”крањнська патр≥отка й меценатка ’рист¤ јлчевька за своЇю ≥н≥ц≥ативою й власним коштом орган≥зовуЇ в слобод≥ ќлекс≥њвц≥ "ѕросв≥ту" з украњнською книгозб≥рнею, сл≥дом за Ѕ. √р≥нченком торуючи стежку до пробудженн¤ нац≥ональноњ св≥домост≥ украњнц≥в ƒонбасу.

    ¬иникаЇ перша украњнська преса. “ак, 1918 р. в Ѕахмут≥ вийшов перший номер часопису "¬≥льне слово", де м≥ж ≥ншим, були опубл≥кован≥ в≥рш≥ молодого ¬олодимира —осюри. ”крањнське в≥дродженн¤ поступово набираЇ темп≥в, змушуючи рахуватис¤ з собою нав≥ть тамтешн≥ рос≥йськ≥ пресов≥ органи. ѕочинаючи з л≥та 1917 року зверненн¤ й статт≥ з украњнського питанн¤ друкуЇ ел≥тарний "ёжный край". « ƒонбасу украњнський рух поширюЇтьс¤ на ƒон, головно, навколо “аганрогу, у м≥стах –остов≥ й Ќовочеркаську, де ≥снували велик≥ украњнськ≥ колон≥њ або прол¤гала украњнська етнограф≥чна територ≥¤.

    ƒо глибокоњ осен≥ 1917 року (а в ћар≥упол≥ й Ћуганську до грудн¤ 1917) украњнськ≥ парт≥њ й в≥йсков≥ орган≥зац≥њ "¬≥льного козацтва" через своњх представник≥в у радах тримають п≥д контролем, окр≥м згадуваних Ћисичанська, —лов'¤носербська, Ѕахмута, м≥ста ёз≥вку, ™нак≥Їво, —лов'¤нськ, √ришине,  онст¤нтин≥вку, ƒружк≥вку, ¬олноваху, ясинувату, јвд≥њвку, пов≥ти Ѕахмутський, —лов'¤носербський,≤зюмський, Ћуганський, ћар≥упольський, —тароб≥льський. ¬одночас, в вище означених 5 пов≥тах утворен≥ й д≥ють ”крањнськ≥ пов≥тов≥ ради, а в ћар≥упол≥ нав≥ть окрема м≥ська ”крањнська рада.

    Ќа виборах до ¬серос≥йських ”становчих «бор≥в 1917 року блок украњнських парт≥й перем≥г в Ѕахмут≥, зайн¤в 2-е й 3-Ї м≥сц¤ з невеликим розривом по ћар≥упорлю й Ћуганську, Ѕахмутському, —лов'¤носербському й Ћуганському пов≥тах. ”крањнськ≥ парт≥йн≥ осередки орган≥зовуютьс¤ по б≥льшост≥ м≥ст ƒонбасу, з особливим впливом в  онстантин≥вц≥, ™нак≥Ївому, Ѕахмут≥, Ћуганську. ¬ центрах шахтарського руху - ™нак≥Їво й √орл≥вц≥, д≥ють "ѕросв≥ти"

    Ќа середину 1917 року стають украњнськими 24,25 ≥ 26 полки колишньоњ царськоњ арм≥њ. ¬ м≥стах њх квартируванн¤ - ћар≥упол≥, Ѕахмут≥, Ћуганську утворюютьс¤ перш≥ загони "¬≥льного козацтва" . ѕоступово рух "в≥льних козак≥в" поширюЇтьс¤ за л≥н≥Їю Ѕахмут-Ћисичанськ-Ћуганськ й окремо - у ћар≥упол≥.

    « в≥домих причин подати ¤кусь систематизовану картину загалом поки що немаЇ можливост≥, однак нав≥ть наведених вже факт≥в досить, щоб говорити про могутн≥й сплеск пол≥тичноњ активност≥ донецьких украњнц≥в 1917 - початку 1918 рок≥в, серйозн≥сть й перспективн≥сть њх тогочасного руху.

     оротко розгл¤немо його витоки й умови розвитку ѕол≥тичний украњнський рух на ƒонбас≥ охопив головно райони компактного проживанн¤ украњнц≥в - бувш≥ сотенн≥ й полков≥ м≥ста ≤зюмського та ќстрогожського полк≥в —лобожанщини ≥ частини —амарськоњ та  альм≥уськоњ паланок колишньоњ «апор≥зькоњ —≥ч≥. “ут в≥н мав найб≥льшу к≥льк≥сть своњх прихильник≥в.

    «а адм≥н≥стративним под≥лом, на сьогодн≥ це складаЇ 3/4 територ≥њ Ћуганськоњ та ƒонецбкоњ областей. јле в≥дчуваЇтьс¤ брак загальноњ орган≥зац≥њ. ќр≥Їнтац≥¤ на  атеринослав ≥ ’арк≥в, ¤к губернськ≥ центри, призводить до вич≥куванн¤ та нер≥шучост≥ у д≥¤х.

    ”крањнським патр≥отичним орган≥зац≥¤м не вдаЇтьс¤ охопити своЇю роботою головну масу шахтар≥в, що призводить до втрати район≥в ёз≥вка-Ѕерестове-√орл≥вка.

    Ќа в≥дм≥ну в≥д б≥льшовик≥в, що орган≥зовували загони „ер≠воноњ √вард≥њ при кожному своЇму парт≥йному осередку, ≥де¤ ут≠воренн¤ У¬≥льного козацтваФ на м≥сц¤х ставитьс¤ почасти п≥д сумн≥в (≤зюм), або взагал≥ не п≥дтримуЇтьс¤ представниками ук≠рањнських парт≥й (≤зюмський пов≥т). Ќа фон≥ загальноњ ейфор≥њ з приводу переходу на б≥к ÷ент≠ральноњ –ади трьох полк≥в, розташованих у ƒонбас≥, не вдаЇтьс¤ провести кампан≥њ аг≥тац≥њ й пропаганди серед ≥нших деморал≥≠зованих в≥йськових частин розваленоњ рос≥йськоњ арм≥њ, що вже навесн≥ 1917 року призводить до негативних насл≥дк≥в.

    –озкладаЇтьс¤ ≥ йде по дом≥вках запасний полк, що сто¤в у —лов'¤нську, „ервоною √вард≥Їю л≥кв≥довуЇтьс¤ 3-т¤ кавалер≥йсь≠ка див≥з≥¤ у √ришино ( расноарм≥йську), в≥дкрито переходить на б≥к б≥льшовицькоњ парт≥йноњ орган≥зац≥њ один з двох полк≥в Ћу≠ганська. ƒал≥ розвал прискорено наростаЇ. ” грудн≥ 1917 розбр≥≠даЇтьс¤ 26 украњнський полк (Ћуганськ), того ж м≥с¤ц¤ роззброЇно 25-й украњнський в Ѕахмут≥.

    « втратою впливу на солдатськ≥ й шахтарськ≥ маси, розвалом свого зап≥лл¤ по пов≥тах, на жовтень 1917 року в ƒонбас≥ скла≠лис¤ умови, коли влада  ињвськоњ ÷ентральноњ –ади була реаль≠ною лише по тих м≥стах та селах навколо них, де квартирують украњнськ≥ полки ≥ д≥ють орган≥зац≥њ У¬≥льного козацтваФ (ћар≥у≠поль, Ћуганськ, Ѕахмут). ќс≥нь 1917 позначилас¤ у нашому крањ локал≥зац≥Їю украњнського руху в трьох вищезгаданих м≥стах, перетворених м≥сцевими украњнц¤ми на баст≥они украњнського руху ƒонбасу. “еритор≥¤ ж ≥нших м≥ст та пов≥т≥в ¤вл¤ла собою роз≠бурхане море б≥льшовицькоњ анарх≥њ.

    ∆овтнем 1917 року зак≥нчуЇтьс¤ перший пер≥од украњнського руху ƒонецького краю. Ћистопадом-груднем 1917 р. розпочинаЇтьс¤ другий пер≥од украњнського руху ƒонбасу: втрата останн≥х своњх центр≥в й по≠дальша окупац≥¤ терену б≥льшовицькими в≥йськами.

    « трьох вже в≥домих нам м≥ст, де украњнська влада опиралас¤ на своњ збройн≥ сили, в найб≥льш небезпечному становищ≥ пере≠бував Ћуганськ. «атиснутий м≥ж ¬≥йськом ƒонським й с≥льсь≠кими районами ¬оронезькоњ губерн≥њ, луганський пов≥т ¤вл¤в собою територ≥ю, з трьох стор≥н оточену ворожою стих≥Їю. ” в≥дпов≥д≠ност≥ до цього неспри¤тливого загалом розкладу сил, в≥н стаЇ першим об'Їктом, захопленим б≥льшовиками.

    ¬ к≥нц≥ листопада, п≥сл¤ того, коли стали зрозум≥лими агре≠сивн≥ плани ћосковського –аднаркому в≥дносно  ињвськоњ ÷ент≠ральноњ –ади, б≥льшовицька орган≥зац≥¤ Ћуганська очолювана ¬орошиловим й Ћутов≥новим, проводить роботу на зрив вибор≥в до ”крањнських ”становчих збор≥в.

    ƒом≥гшись перевибор≥в окремих депутат≥в, що не влаштовували комун≥ст≥в в Ћуганськ≥й –ад≥, останн≥м в жорсток≥й боротьб≥ з представниками украњнських орган≥зац≥й ≥ парт≥й вдаЇтьс¤ про≠т¤гнути резолюц≥ю на п≥дтримку жовтневого перевороту в ѕетер≠бурз≥.

    ЌастаЇ хитка р≥вновага сил, коли н≥ украњнськ≥ нац≥онал≥сти, н≥ б≥льшовики не мають ¤вноњ переваги у м≥ст≥.

    Ѕ≥льшовики робл¤ть перший крок у наступ. Ќа прот¤з≥ всього грудн¤ 1917 њх Ћуганський актив шалено працюЇ на розклад сол≠датськоњ маси 26 полку. ѕаралельно до цього, у ѕов≥тову Ћу≠ганську –аду, очолювану украњнським патр≥отом ћалашко, б≥ль≠шовики намагаютьс¤ провести до кер≥вництва своњх прихильник≥в, однак це њм зробити не вдаЇтьс¤.

    « тих небагатьох матер≥ал≥в, головно б≥льшовицького поход≠женн¤, до к≥нц¤ не можна про¤снити ситуац≥ю, що склалас¤ в пе≠реломний грудень 1917 року на Ћуганщин≥. ”крањнськ≥ нац≥онал≥≠сти мають широкий вплив на сел¤нський загал Ћуганського по≠в≥ту - це безперечно, а орган≥зац≥ю Ћуганських б≥льшовик≥в на прот¤з≥ ус≥Їњ революц≥њ й громад¤нськоњ в≥йни поповнюють на 90 % виключно роб≥тники Ћуганських завод≥в. ” самому пов≥то≠вому центр≥ украњнц¤м вдаЇтьс¤ перет¤гнути на св≥й б≥к близько «ќ% населенн¤ м≥ста, ¤к випливаЇ з результат≥в вибор≥в до ”с≠тановчих «бор≥в. ¬ Ћуганську розквартировано украњнський полк, у пов≥т≥ д≥Ї У¬≥льне козацтвоФ, сус≥дн≥ м≥ста —лов'¤носербськ й Ћисичанськ також мають потужн≥ украњнськ≥ патр≥отичн≥ орган≥≠зац≥њ.

    “а на в≥дм≥ну в≥д б≥льшовик≥в, що п≥дл¤гали Їдиному кер≥вному центров≥ й знали конкретну мету своЇњ боротьби - захопленн¤ влади й встановленн¤ диктатури, украњнськ≥ орган≥зац≥њ та пар≠т≥њ Ћуганщини у вир≥шальний момент продовжували перебувати в стан≥ самозаспокоЇнн¤ й соц≥ал≥стичних ≥люз≥й.

    ћаючи п≥д своЇю орудою велику збройну силу, кер≥вництво У¬≥льних козак≥вФ й 26-го полку нав≥ть не спробували роззброњти б≥льшовицьк≥ регул¤рн≥ частини, загони „ервоноњ √вард≥њ, заборо≠нити друкуванн¤ й розповсюдженн¤ б≥льшовицькоњ преси, припи≠нити комун≥стичну пропаганду серед б≥йц≥в своњх частин.

    ѕ≥д впливом такоњ пропаганди розбр≥вс¤ по дом≥вках у к≥нц≥ грудн¤ украњнський полк, безд≥ють Ув≥льн≥ козакиФ. Ќатомн≥сть, з ус≥х район≥в до Ћуганська п≥дт¤гуЇтьс¤ „ервона √вард≥¤, готую≠чись до захопленн¤ влади в м≥ст≥. ¬ останн≥ дн≥ 1917 року наступив жахливий безглуздий ф≥нал.

    ѕочинаЇтьс¤ 'б≥льшовицьке повстанн¤, захоплено Ћуганську м≥ську й розгромлено ”крањнську пов≥тову ради. –озпускаютьс¤ по дом≥вках залишки 26-го украњнського полку.

    «акрито Їдину прихильну до украњнського руху газету У√олос кресть¤нинаФ.  ер≥вництво У¬≥льних козак≥вФ й украњнського полку, не прийн¤вши бою, ганебно т≥каЇ з м≥ста, а так≥ Умиролюбив≥Ф орган≥зац≥њ: ¤к ”ѕ—‘ й ”ѕ—–, разом з Ћуганською Уѕросв≥тоюФ залишаютьс¤ у повн≥й влад≥ шален≥ючого б≥льшоцького терору. Ћуганськ, ¤к украњнське м≥сто, не про¤вить себе вже н≥ в часи √етьманату, н≥ в часи ƒиректор≥њ. Ћишt 1921 року в одн≥й з У—водокФ „ека з'¤витьс¤ згадка про Умалорос≥йскиЇ бандиФ ≥ Упетлюровскую агитациюФ на терен≥ пов≥ту, але про це мова буде дал≥.

    “ак впав з вини самих украњнських орган≥зац≥й Ћуганськ, що мав можливост≥, але так ≥ не став плацдармом ”крањни на —ход≥ й њњ крайовим баст≥оном. јле ¤кщо так просто й майже без опору вдалос¤ повалити украњнську владу у Ћуганську, зовс≥м ≥нший прийом чекав на б≥льшовик≥в у Ѕахмут≥ й ћар≥упол≥. Ѕахмутський пов≥т, можливо, ¤к н≥ один ≥нший з земель ƒо≠нецька й Ћуганська, самотужки поставив й орган≥зував на кшталт центральноњ ”крањни справжн≥й украњнський державний апарат у пов≥т≥ й м≥ст≥.  ≥лька дес¤тил≥ть украњнськоњ аг≥тац≥њ й самов≥дданноњ прац≥ бахмутськоњ ≥нтел≥генц≥њ перетворили цей район на справж≠н≥й центр всього украњнського руху п≥вноч≥ ƒонеччини, ¤кий не по≠требував додаткових вплив≥в та зусиль ззовн≥.

    —ам≥ б≥льшовики називали його Укулацькою ¬андеЇюФ. ѕов≠станський рух не припин¤вс¤ тут й у 1922 роц≥. Ќ≥де украњнська й есер≥вська аг≥тац≥¤ не вкор≥нилас¤ так сильно, ¤к в селах нав≠коло —≥верська, ямпол¤, Ѕахмута, Ћисичанська.

    Ќ≥де в област≥ нема району, ¤кий дав би б≥льше повстанських отаман≥в, украњнських гайдамак≥в ≥ петлюр≥вц≥в, н≥ж дав њх Ѕахмут. … н≥де, немаЇ так багато без≥менних могил розстр≥л¤них й замордованих украњнських героњв час≥в ¬извольних змагань, н≥ж на Ѕахмутщин≥.

    ” 1917 роц≥ силами м≥сцевоњ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ у по≠в≥т≥ орган≥зовано ”крањнську пов≥тову раду. ¬ самому Ѕахмут≥ та навколишн≥х селах д≥ють Уѕросв≥тиФ, осередки украњнських пар≠т≥й, з л≥та 1917 року орган≥зовуютьс¤ структури У¬≥льного козац≠тваФ. Ќапевно, виходить украњнська преса на зразок вже згаду≠ваного У¬≥льного словаФ. Ѕахмут не був б≥льшовицьким м≥стом, украњнськ≥ орган≥зац≥њ виход¤ть тут на перш≥ рол≥ в пол≥тичному житт≥. –озквартирований 25-й полк украњн≥зовано, в≥н стаЇ базою У¬≥льного козацтваФ.

    ”крањнц¤м нав≥ть вдаЇтьс¤ виграти вибори по м≥сту до ”ста≠новчих «бор≥в й пос≥сти друге м≥сце у пов≥т≥, однак, ¤к ≥ у випад≠ку з Ћуганськом, в≥дсутн≥сть Їдиного кер≥вного центру й р≥шучоњ боротьби з б≥льшовицькою аг≥тац≥Їю призводить спочатку до розкладу украњнських в≥йськових частин, а сл≥дом за цим - УнальотуФ об'Їднаних дружин б≥льшовик≥в  раматорська, ƒружк≥вки, —лов'¤нська. ”крањнська влада впала тут в грудн≥ 1917, одноча≠сно з б≥льшовицьким переворотом у Ћуганську, та на в≥дм≥ну в≥д останнього, б≥льшовики не почували себе в безпец≥, оточен≥ зв≥≠дус≥ль вируючим Упетлюр≥вським пов≥томФ. Ќа ƒонбас≥, до реч≥, Ѕахмутський пов≥т Їдиний, де украњнська влада, ном≥нально й фактично, утрималас¤ до к≥нц¤ с≥чн¤ 1918 року -- початку першоњ окупац≥њ ”крањни б≥льшовиками.

    «вернемос¤ до спомин≥в ком≥сара Ѕахмутськоњ пов≥товоњ ра≠ди роб≥тничих, солдатських ≥ сел¤нських депутат≥в ™. ћ. ћенде У—оциалистический переворот в ƒонбассеФ. ¬они в ус≥х барвах розпов≥дають, ¤к була встановлена тут комун≥стична влада в 1917- 18 рр.

    У...” самому Ѕахмут≥ без особливих труднощ≥в нам вдалос¤ створити наш м≥ський виконавчий ком≥тет... стосовно ж пов≥товоњ влади... тут все ви¤вилось значно складн≥шим... ѕрезид≥ю ≤ по≠в≥тового з'њзду склала наша фракц≥¤, та есери вир≥шили з≥рвати з'њзд, спираючись на украњнськ≥ нац≥онал≥стичн≥ орган≥зац≥њ Усп≥лкуФ та Упросв≥туФ. ...«'њзд було з≥рвано ≥ делегати роз≥й≠шлис¤.

    „ерез м≥с¤ць скликали II пов≥товий з'њзд –ад. ќднак... в≥н ви¤вивс¤ ще бурхлив≥шим, н≥ж попередн≥й. ”крањнськ≥ нац≥она≠л≥сти, п≥дтриман≥ есерами, р≥зко виступили проти б≥льшовик≥в... (Ѕ≥льшовицька фракц≥¤ покинула з'њзд... ƒелегати ро'з≥йш≥лис¤, ≥ II пов≥товий з'њзд не в≥дбувс¤...

    ...ћ≥ський виконком вир≥шив скликати III пов≥товий з'њзд –ад, ¤кий з≥бравс¤ напередодн≥ III ¬серос≥йського з'њзду –ад. ”кра≠њнськ≥ самост≥йники на з'њзд не прињхали: з м≥сць њх б≥льше не по≠силали, Усп≥лкаФ ≥ Упросв≥таФ, ¤к ≥ есери, втратили св≥й вплив серед сел¤н, ≥ њхнЇ м≥сце зайн¤ла наша парт≥¤. ...“ак була встановлена –ад¤нська влада у Ѕахмут≥ - у само≠му центр≥ вуг≥льного районуФ.

    “рохи коментар≥в, ¤ких, безперечно, потребують дан≥ спо≠мини.

    Ќа момент проведенн¤ III пов≥тового з'њзду сх≥д вже було в≥д≠р≥зано в≥д ”крањни б≥льшовицькою ≥нтервенц≥Їю. ѕо просторах Ћуганщини й ƒонеччини гул¤ли московськ≥ ком≥сари, огнем ≥ ме≠чем встановлюючи нову владу з п≥вноч≥. јвтор спомин≥в скромно замовчуЇ методи, ¤кими вдалос¤ дос¤гти потр≥бного результату: розстр≥ли ≥ тюрми.

≤    накше можна по¤снити лише дивом, коли украњнський район присилаЇ зам≥сть своњх делегат≥в москал≥в.

    —аме ц≥ нов≥ посланц≥ прийн¤ли постанову про п≥дпор¤дку≠ванн¤ Ѕахмутського пов≥ту ћоскв≥, оголосили встановленою тут рад¤нську владу й висловили готовн≥сть неухильно проводити в житт¤ декрети –ади Ќародних  ом≥сар≥в –—‘—–.

    “а зм≥на пол≥тичноњ ситуац≥њ в ”крањн≥ у березн≥-кв≥тн≥ 1918 року примушуЇ б≥льшовик≥в покинути цей район. ’оч Ѕахмутський виконком встиг ще над≥слати в≥тальну телеграму своњм московсь≠ким господар¤м з≥ схваленн¤м Ѕрестського миру, однак вже у кв≥тн≥ 1918 р. у Ѕахмут вступили н≥мецьк≥ й украњнськ≥ в≥йська. Ќа короткий час, до осен≥ 1918 року, тут було розквартировано 3-й гайдамацький полк на чол≥ з отаманом ¬олохом. «агони У¬≥ль≠ного козацтваФ розпущено, зам≥сть них оголошено наб≥р до лав гайдамак≥в. ƒобровольц≥в було багато (—лов'¤нськ), й нав≥ть з шах≠тарських селищ, що п≥дкреслюЇ у своњх споминах ¬олодимир —осюра. ќднак м≥сцев≥ прихильники ”Ќ– не були задоволен≥ геть≠манською владою. ¬же восени 1918 р. у пов≥т≥ й м≥ст≥ вони п≥д≥ймають повстанн¤. Ќа дуже короткий час (з жовтн¤ по грудень) тут встановлено владу ƒиректор≥њ. ‘акт цей вартий особливоњ уваги ≥сторик≥в та досл≥дник≥в, оск≥льки Ѕахмутське повстанн¤ - Їдине в≥доме повстанн¤ на п≥дтримку новоњ петлюр≥вськоњ влади по вс≥й Ћуганщин≥ й ƒонеччин≥. ¬ листопад≥ 1918 року н≥мецьк≥ в≥йська в≥дступають, у груд≠н≥ того ж року м≥сто й пов≥т захоплюють загони  раснова й б≥ль≠ше украњнська влада не поновлюЇтьс¤ тут вже до час≥в проголошенн¤ 24 серпн¤ 1991 року Ќезалежност≥ ”крањни.

    Ќа прот¤з≥ 1919-22 рр. на Ѕахмутщин≥ д≥ють велик≥ пов≠станськ≥ загони з м≥сцевих сел¤н, прос¤кнут≥ сильним махновсь≠ко-петлюр≥вським духом. —л≥дкувати за њх л≥кв≥дац≥Їю дв≥ч≥ при≠њжджаЇ сам голова „  ‘ел≥кс ƒзержинський, однак останн≥х повстанц≥в б≥льшовикам вдалос¤ розбити лише п≥зньоњ осен≥ 1922 року.

    ћар≥уполь, колишн≥й центр, запор≥зькоњ паланки ƒомаха, в роках 1917-18 знову став, ¤к ≥ дв≥ст≥ рок≥в перед тим, справ≠жн≥м украњнським м≥стом. Ќа сьогодн≥ ≥сторикам в≥доме лише одне з ус≥х м≥ст ƒонеччини, де поруч з ”крањнською пов≥товою радою була орган≥зована ”крањнська м≥ська рада. ÷е - ћар≥уполь. Ѕезумовно, саме вона вплинула на р≥шенн¤ ћар≥упольськоњ думи, ¤ка визнала владу ÷ентральноњ –ади.

    Ќев≥домо, щоб думи ≥нших м≥ст на ƒонбас≥ приймали так ухвали. ¬же одне це може слугувати за високу оц≥нку резуль≠тативност≥ нац≥ональноњ роботи украњнських орган≥зац≥й ћар≥упольщини 1917 р. ќпорною базою украњнц≥в у ћар≥упол≥ слугував 24 полк ро≠с≥йськоњ арм≥њ, що перебував у м≥ст≥ й був украњн≥зований навесн≥ 1917 р.  омандний склад полку ¤вл¤в собою в≥дданих украњнських патр≥от≥в. …ого оф≥цери стали першими орган≥заторами У¬≥льного козацтваФ у пов≥т≥, а коли в листопад≥-грудн≥ 1917 року склалас¤ загроза б≥льшовицького перевороту, утворили оф≥церський Убатальон смерт≥Ф.

    Ўл¤хом п≥дступу, з≥м≥тувавши Ув≥дкрите голосуванн¤Ф з пи≠танн¤ розпуску, комун≥стичним агентам вдалос¤ розформувати й демоб≥л≥зувати, цю в≥йськову частину саме в момент комун≥стич≠ного виступу в ћар≥упол≥ 30-31 грудн¤ 1917 року. як ≥ у випад≠ках з Ѕахмутом й Ћуганськом, сл≥дом за л≥кв≥дац≥Їю украњнських в≥йськових частин, в≥дбуваЇтьс¤ комун≥стичний переворот й розпочинаЇтьс¤ плановий терор проти всього украњнського активу. 31 грудн¤, в Ќовор≥чну н≥ч, почавс¤ перший етап б≥льшовицькоњ влади у цьому приморському м≥ст≥.

    “а вже 8 кв≥тн¤ 1918 року Уукрањнськ≥ буржуазн≥ нац≥она≠л≥сти, меншовики та есери... вчинили заколот ≥ захопили владу... цим вони полегшили наступ н≥мецьких загарбник≥вФ.

    ¬ступ до ћар≥упол¤ 20 кв≥тн¤ 1918 року гетьманських ≥ н≥≠мецьких в≥йськ його мешканц≥ вже зустр≥ли в≥льними в≥д терору ком≥сар≥в та „ . –озпочавс¤ запис в гайдамаки, формуванн¤ нового державного апарату.

    ¬останнЇ за часи ¬извольних змагань 1917-22 рр. украњнсь≠ка влада припинила своЇ ≥снуванн¤ у цьому м≥ст≥ в листопад≥ 1918 року з в≥дходом гетьманських в≥йськ. як ≥ весь ƒонецький басейн, ћар≥уполь силою обставин був усунений в≥д подальшоњ боротьби за украњнську державн≥сть.

    ѕоваленн¤м украњнськоњ влади у трьох головних фортец¤х украњнц≥в ƒонбасу - - Ѕахмут≥, Ћуганську, ћар≥упол≥ зак≥нчуЇтьс¤ другий пер≥од украњнськоњ влади в нашому крањ (листопад 1917- с≥чень 1918 рр.). √етьманщину 1918 року й короткий пер≥од ƒиректор≥њ к≥нц¤ 1918 - початку 1919 рок≥в можна умовно об'Їднати в трет≥й (ос≠танн≥й) пер≥од ≥снуванн¤ украњнськоњ влади на ƒонбас≥.

    «а час≥в гетьманату украњнськ≥ в≥йська сто¤ли далеко в≥д кор≠дон≥в Ћуганщини й ƒонеччини - на ƒонщин≥ й —х≥дн≥й —лобожан≠щин≥.

    ƒонбас стаЇ зап≥лл¤м украњнськоњ держави. як не дивно, але саме про, цей пер≥од украњнського руху в≥домо чи не найменше.

    —лов'¤нськ ≥ ёз≥вка зустр≥чали украњнськ≥ в≥йська хл≥бом - с≥ллю, а в —лов'¤нську, нав≥ть, в≥дбувс¤ парад на центральн≥й площ≥ м≥ста.  оли почавс¤ запис в гайдамацьк≥ загони, чи не найб≥льше добровольц≥в дали п≥вн≥чн≥ райони ƒонеччини й Ћу≠ганщини. ќдн≥Їю з хиб гетьманськоњ влади у нашому крањ стало те, що були розпущен≥ загони У¬≥льного козацтваФ. якогось особ≠ливого розкв≥ту украњнського руху 1918 року в нашому краю не ви¤вилос¤, хоча, за споминами де¤ких очевидц≥в, була велика прихильн≥сть до украњнських в≥йськових формувань гайдамак≥в (—лов'¤нськ), « вибухом антигетьманського повстанн¤ про¤вив себе лишень Ѕахмут. «а споминами б≥льшовик≥в, ем≥сар петлюр≥вського повстанкому, над≥сланий дл¤ роботи в —лов'¤нськ, д≥¤в у  рама≠торську.

    –еспубл≥канськ≥ в≥йська ƒиректор≥њ майже не захопили земл≥ нашого краю, за вин¤тком частини  расноарм≥йського району, —лов'¤ног≥рська й короткого перебуванн¤ в —лов'¤нську. « почат≠ком 1919 року украњнська влада разом з≥ своњми в≥йськами оста≠точно покидаЇ ƒонбас.

    ѕоки що лишаютьс¤ повн≥стю нев≥домими й невисв≥тленими питанн¤ про к≥льк≥сть добровольц≥в серед шахтар≥в в украњнських гетьманських ≥ республ≥канських в≥йськах. ¬≥домо, що багато њх п≥ш≠ли служити в гайдамаки навесн≥ та вл≥тку 1918 року з м≥сцевостей навколо Ћисичанська. “а найкраще, певно, про це знають арх≥ви  √Ѕ.

    Ќерозкритою лишаЇтьс¤ й таЇмниц¤ участ≥ украњнських нац≥о≠нал≥ст≥в ƒонбасу в  атеринославському козачому республ≥кансь≠кому кош≥, утвореному 1918 року дл¤ боротьби з гетьманською владою.

    ÷≥каво було би також погортати матер≥али л≥дв≥дованого б≥льшовиками 1921-22 рр.  атеринославського петлюр≥вського повстанкому, що охопив своЇю орган≥зац≥йною мережею багато по≠в≥т≥в губерн≥њ, арх≥ви √ѕ” та „  1919-22 рок≥в ƒонецькоњ губер≠н≥њ, бо, ¤кщо йти за аналог≥¤ми сус≥дн≥х украњнських областей та керуватис¤ споминами де¤ких очевидц≥в (ёрченко. ѕекло на земл≥), саме на цей час припадаЇ Упроцес ви¤вленн¤Ф ворожого рад¤нськ≥й влад≥ украњнського нац≥онального елементу. “а зараз про таке на ƒонбас≥ приходитьс¤ лише мр≥¤ти.

    –оки 1920-22 характеризуютьс¤ процесом остаточноњ л≥кв≥≠дац≥њ Упетлюр≥вщиниФ в ƒонецьк≥й губерн≥њ. Ќе дивл¤чись на ко≠роткочасн≥сть та в де¤к≥й м≥р≥ фрагментарн≥сть украњнського руху на ƒонбас≥ час≥в ¬извольних змагань, в≥н лишив по соб≥ в≥дчутний сл≥д, особливо серед молод≥.

    “ак, у березн≥ 1920 року, на пов≥тов≥й конференц≥њ —ло≠в'¤нського комсомолу зазначалос¤, що село знаходитьс¤ п≥д впли≠вом украњнських нац≥онал≥ст≥в та боротьбист≥в. ”с≥м комсомоль≠ц¤м пов≥ту рекомендовано не вступати н≥ в ¤к≥ контакти з на≠ц≥онально-св≥домим активом; а навпаки вс≥л¤ко викор≥нювати йогь на м≥сц¤х. ™ й згадки про украњнц≥в-петлюр≥вц≥в, д≥¤вших в повстансь≠ких загонах на Ћуганщин≥.

    “ак, в зведенн≥ по Ћуганському пов≥ту за листопад 1921 року читаЇмо (У¬ уезде замечена петлюровска¤ агитаци¤... банды разодеты в малороссийские костюмы, говор¤т на украинском ¤зыке...Ф.

    Ќарешт≥, ƒонецьке √ѕ”, п≥дсумовуючи боротьбу з некомун≥стичними групами й антиб≥льшовицькими повстанц¤ми 1922 року зазначало, що на м≥стах ще д≥ють окрем≥ осередки украњнських патр≥от≥в. јле... У...ведетс¤ работа по их локализации й ликвидацииФ.

    1922 р≥к в нашому крањ сп≥впадаЇ з утворенн¤м перших авто≠кефальних параф≥й ”јѕ÷ на —лов'¤нщин≥ ≥ —тароб≥льщин≥, у ¤ких св¤щенниками часто ставали в≥йськов≥ старшини частин ”Ќ– й гайдамак≥в.

    «агалом, причиною того, що ми так мало знаЇмо сьогодн≥ про украњнський рух на ƒонбас≥ 1917-29 рок≥в, Ї б≥льшовицьк≥ ком≥сари. ѕрийшовши на зм≥ну царським чиновникам, ц≥ борц≥ Уза св≥тле майбутнЇФ в дес¤тки раз≥в сильн≥ше ненавид≥ли Ухахлацких самостийниковФ в≥д своњх попередник≥в, знищивши до почат≠ку 1990-х нав≥ть т≥ крихти пам'¤т≥ про украњнське в≥дродженн¤ й украњнських д≥¤ч≥в, що ще 10-20 рок≥в тому жевр≥ли серед його учасник≥в та очевидц≥в. „ , √ѕ”, а пот≥м  √Ѕ провели Ути≠тан≥чну роботуФ у цьому напр¤м≥, а тому варто висв≥тлити ц.: б≥к њх Уд≥¤льност≥Ф хоч трохи докладн≥ше.

    ...Ѕахмутський (јртем≥вський район). ” 1930-32 роках тут проход¤ть один за одним процеси над вчител¤ми, звинуваченими в украњнському нац≥онал≥зм≥. јрештовуютьс¤ й розстр≥люютьс¤ виключно вс≥ ще жив≥ на той час украњнськ≥ д≥¤ч≥ ¬извольних змагань. –озкуркулюютьс¤, розстр≥люютьс¤, висилаютьс¤ на ѕ≥в≠н≥ч с≥м'њ украњнських повстанц≥в 1918-22 рок≥в. јпофеозом розгрому Уукрањнських нац≥онал≥ст≥вФ Ѕахмутщини стаЇ знищенн¤ книгозб≥рень. «а де¤кими даними, в середин≥ 30-х тут було спалено 70% всього б≥бл≥отечного фонду м≥ста Ѕахмута.

     ...ѕеревальський район Ћуганськоњ област≥. ” 1930-32 рр. в сел≥ ќлекс≥њвц≥ б≥льшовики пал¤ть ¤к Унац≥онал≥стичнуФ б≥бл≥о≠теку Уѕросв≥тиФ, засновану навесн≥ 1917 року ’ристею јлчевською. ” вогн≥ зникаЇ й томик лист≥в переписки јлчевськоњ з ц≥лою пле¤дою украњнських д≥¤ч≥в к≥нц¤ XIX - - початку XX стол≥тть.

    ...Ћуганськ. ¬ середин≥ 30-х заарештовано й розстр≥л¤но од≠ного з орган≥затор≥в Уѕросв≥тиФ 1917, року у цьому м≥ст≥, члена колег≥њ захисник≥в ѕлатона √айворонського.

    ...—лов'¤нськ, 80-≥ роки. ѕ≥д загрозою арешту у м.  омсо≠мольську кагеб≥стами конф≥сковано У≤люстровану ≥стор≥ю ”крањниФ ћихайла √рушевського, що належала о. ¬алентину ( ольченку) з≥ —лов'¤нська. ¬же в часи перебудови, на запитанн¤ власника чек≥сти цин≥чно в≥дпов≥ли, що раритети н≥хто н≥коли не повертаЇ (” книз≥ на обкладинц≥ був автограф самого ћ. √рушевського). ў≥каво: приватну колекц≥ю ¤кого кагеб≥ського генерала прикрашаЇ зараз ц¤ У≤стор≥¤Ф?

    “акий, далеко не повний, мартиролог втрат украњнц≥в ƒонеч≠чини та Ћуганщини щодо свого ≥сторичного минулого. ќднак, сам в≥н, укуп≥ з тими скупими даними,- що головно збереглис¤ на стор≥нках спомин≥в кривавих душител≥в украњнського руху ƒонбасу 1917-20-х рок≥в, даЇ змогу зробити висновок: украњнське в≥дродженн¤ тод≥ набрало величих розм≥р≥в.  озацький дух, п≥сл¤ п≥вторастор≥чноњ зневаги й забутт¤, ожив у форм≥ численних Уѕро≠св≥тФ, украњнських парт≥й, У¬≥льного козацтваФ. «араз можна впев≠нено говорити, що за своњм розмахом украњнський рух ƒонеччини й Ћуганщини 1918-20 рок≥в дор≥внював де¤ким районам  ињв≠щини й „еркащини, однак через брак нац≥онально-св≥домого за≠галу та в≥ддален≥сть в≥д головних центр≥в боротьби не зм≥г роз≠винутис¤ у своњх природних межах. Ѕудучи в≥ддаленими сотн¤ми к≥лометр≥в в≥д  иЇва, украњнц≥ ƒонбасу у 1917-21 роках вели вперту боротьбу за свою державн≥сть, часом без над≥њ на перемогу. ≤стор≥¤ цього кривавого двобою ще чекаЇ на своњх досл≥дни≠к≥в, але вже зараз ¤сно одне: байки про Урусский ƒонбасеФ - ще один ћосковський м≥ф, що в≥дходить у забутт¤.

Hosted by uCoz